Інформація щодо запобігання домашньому насильству

ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Що таке домашнє насильство:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Постраждалі особи мають право звертатися до правоохоронних органів з метою захисту порушених прав та притягнення до відповідальності кривдників, зокрема до поліції на лінію 102.

Батьки, як законні представники своїх дітей, зобов’язані вживати заходів для недопущення  випадків домашнього насильства щодо дітей.

Існують громадські організації та іноземні неурядові організації, що надають допомогу жертвам домашнього насильства

• ГО «Ла Страда Україна»
• ГО «Віра, Надія, Любов»
• UNFPA Україна (агенція ООН)

В Україні діють спеціалізовані служби підтримки постраждалих від домашнього насильства:

• притулки для постраждалих осіб,
• центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб,
• кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей,
• мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам.

Зв’язок з мобільними бригадами м. Кривий Ріг

380674524215 або 380994524215

Підтримку 24/7 (цілодобово) можна отримати:

15-47 – урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства

Національна "гаряча лінія" ГО “Ла Страда - Україна” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)

Національна дитяча “гаряча лінія” ГО “Ла Страда - Україна” 0 800 500 225 або 116 111

(для дзвінків з мобільного)

БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА

Особи, які особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну правову допомогу - на правничі послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону (здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру), з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених законами України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" і "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" (ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).

Ще одним способом захисту від домашнього насильства, є

ОБМЕЖУВАЛЬНИЙ ПРИПИС

• справи про видачу обмежувального припису розглядаються в порядку окремого провадження (Глава 13 Розділу IV ЦПК України);
• розгляд протягом 72 годин;
• судові витрати відносяться на рахунок держави;
• вручення повного тексту судового рішення негайно після його проголошення;
• видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений на строк не більше 6 місяців;
• суд не пізніше наступного дня повідомляє органи Нац. поліції, районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад про видачу/продовження обмежувального припису;

ЗАХОДИ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ КРИВДНИКА:

• заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
• заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
• заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов’язана з їх розміром.

Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами (ст. 30 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).